Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:

Новий (Модерний) час (доба) — (від латинського «модернус» — «сучасний»); період всесвітньої історії між Середньовіччям і Новітнім часом від кінця XV ст. до початку XX ст.

«Довге» ХІХ століття — підперіод Нового (Модерного) часу (доби), що тривав від останньої третини XVIII ст. (початку Французької революції) до 1914 р. (початку Першої світової війни).

1.1. Яким був Ранній Новий (Ранньомодерний) час (доба) в історії світу, Європи та України?

Час безупинно летить уперед. Людство перебуває в постійному русі. У первісні часи з’явилася людина й навчилася взаємодіяти з природою. В період Стародавнього світу люди вчилися співіснувати у спільнотах і державах. Середньовіччя вважають «епохою віри». Ранньомодерний час (добу) доречно назвати «епохою розуму» чи навіть «епохою людини». Чи не вперше саме людина, її особистість, її почуття опинилися в центрі світосприйняття. Тому гуманізм став прикметною рисою початку цього підперіоду. А ще — Просвітництво — ідейна течія, представники якої стверджували, що людина не тільки перебуває в центрі світу, а й творить його.

У Ранньомодерному підперіоді розвивалися міжнародні відносини, право, політика, економіка. Творилась єдність людства, щоправда, під впливом і верховенством європейців. Планета Земля

облаштовувалась як спільна домівка. Врешті, два явища, започатковані тоді, виявилися найбільш знаковими згодом. Це вже згадане Просвітництво, з його ідеями свободи, які зруйнували «старий порядок», та капіталізм, що сформував нові стани, які вимагали від правителів і урядовців визнання й гідного ставлення.

Події на тогочасних українських теренах розгорталися героїчно й трагічно водночас. Втративши середньовічну Русь-Україну, наші предки заповзялися будувати нову ранньомодерну державу. Таким чином постала Гетьманщина (або Військо Запорозьке), що проіснувала понад сторіччя, залишивши непроминальний слід у пам’яті наступних поколінь. Події української минувшини

відбувалися невідривно від європейських і світових. Тож наша історія з легкістю вписується у всесвітню. Мандрівки нововідкритими континентами, складнощі державотворення, Реформація, переклади Біблії, Контрреформація, поширення книгодрукування та освіченості... Хіба ці світові процеси і явища не відображалися на українських землях? Козацький дух свободи, обирання влади — хіба не ці ідеали наслідували просвітники? Капіталізм та його ринкові відносини теж не оминули наших земель. Шкода, що той поступ припинився. Козацьку державу здолав підступний ворог — Російська імперія, жертвами якої стали не лише українці, а й кримські татари, поляки, чимало інших народів.

Міркуємо і діємо!

1. Згадайте п’ять важливих подій історії світу та України, що відбулися в Ранньому Новому часі. 2. Назвіть основні здобутки Козацької доби. Які держави розділили українські землі наприкінці XVIII cm. ? 3. Запропонуйте назву для таблиці, що на стор. 7. Прокоментуйте свою пропозицію.

1.2. Якими є прикметні ознаки «довгого»

ХІХ століття?

Історики називають ХІХ століття «довгим». Чому, здивуєтеся ви? Бо воно охоплює низку подій, явищ і процесів, що виходять за межі ста років. Знаковою подією, що розпочала власне Нову (Модерну) добу, вважають Французьку революцію 1789 р. Завершився підперіод початком Першої світової війни в 1914 р. Саме впродовж цих 125 років людство наполегливо та невпинно йшло до визначальних

рис сучасности — особистої свободи, рівності, індивідуальності й поваги до чужої гідности.

Якими ж були прикметні ознаки цього підперіоду? Якщо Середньовіччя називали «епохою віри», Ранній Новий час — «епохою розуму», то «довге» століття можна описати як «епоху становлення». Насамперед, модернізаційних процесів в економіці: промислової революції та урбанізації. Замість закритого середньовічного суспільства поставало нове, відкрите. Буржуазія багатіла і вимагала доступу до влади, та й робітництво геть відрізнялося від смиренного третього стану. Воно часто ставало рушійною силою масштабних революцій. Прагнення долучитися до облаштування громадського простору втілилися в розмаїття поглядів, позицій, ідеологій, що мали на меті удосконалити світ. Найбільш неоднозначними виявилися соціалізм і комунізм, хоча тоді «виглядали» привабливо.

Усвідомлення себе громадянами з глибокими історичними коренями, а не безликими масами, активне формування націй сприяли появі націоналізму, його швидкому поширенню Європою. В деяких державах прижилися лібералізм чи консерватизм.

У «довгому» столітті традиційно виокремлюють кілька підперіодів, а саме: революційні 1789-1815 рр., реакційні 18151848 рр., підперіоди реформ 1848-1871 рр. та суперництва — 18711914 рр. Варто згадати й інший підхід, автори якого розрізняють дещо відмінні часові відтинки та їхні ознаки: 1789-1848 рр. —

підперіод революцій; 1848-1875 рр. — капіталу; 1875-1914 рр. — імперій. Обидва поділи, звісно, умовні, адже різні народи і країни розвивалися по-різному.

Міркуємо і діємо!

1. Чому ХІХ століття називають «довгим»? Доведіть хронологічними обчисленнями. 2. Назвіть п’ять ознак власне Нового (Модерного) часу (доби). 3. Поясніть розбіжності періодизації власне Нового (Модерного) часу (доби). Який із підходів відображено на

схемі?

1.3. Яким було «довге» століття в історії України?

Наприкінці XVIII ст. більшість українських земель

(Слобожанщина, Лівобережжя, Правобережжя, Південь) увійшла до Російської імперії. Території Східної Галичини, Північної Буковини, Закарпаття опинилися під владою Австрії (з 1804 р. — імперії). Таким чином, до 1917 р. українці перебували під пануванням чужоземців. Правлячі режими всіляко намагалися знищити прояви національної осібності та прагнення до окремішності.

«Довге» ХІХ століття в історії України зафіксоване як період національного відродження. Освічені співвітчизники зацікавилися народною творчістю, історією, культурою. Після появи «Енеїди» Івана Котляревського утверджувалася сучасна українська мова. З’явилися збірки пам’яток фольклору. Історики досліджували документи доби козаччини. Український національний рух засяяв іменами Маркіяна Шашкевича, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Лесі Українки, Івана Франка, Юліана Бачинського, Миколи Міхновського, Михайла Грушевського. Сучасні українці символом українського національного відродження вважають Тараса Шевченка. Саме ці подвижники сформулювали, виплекали національну ідею соборності й самостійності та у всілякі способи домагались її реалізації. Також на українських теренах модернізувалась економіка. За деякими показниками промисловості,

сільського господарства, здобутками в науках, мистецтвах Україна перебувала поміж чільних країн Європи чи навіть світу.

Упродовж 30-60-х років ХІХ ст. український національно-визвольний рух виявлявся в діяльності товариств, громад,

культурних об’єднань. Наприкінці століття постали перші політичні партії. Політики як у підавстрійській, так і в підросійській Україні очікували слушної нагоди для проголошення соборної незалежної держави.

1. Які події відбувалися на теренах України впродовж «довгого» століття? Чи ви вважаєте їх модерними? 2. Чому Модерний час в історії України називають періодом національного відродження?

З. Які джерела використовують історики для вивчення Нового часу (згадайте вивчене у 7-8 класах)?

Перевірте себе

2. Поясніть, як ви розумієте значення понять «Новий (Модерний) час (доба)», «“довгє” XIX століття».

3. А. Деякі історики вважають «довгим» XVI століття. За допомогою відповідних обчислень доведіть слушність такої думки. Б. Послуговуючись мапою, що на форзаці, спрогнозуйте територіальні зміни, які відбуватимуться впродовж XIX ст.

4. Проаналізуйте події, що стали рубіжними між Ранньомодерною добою та «довгим» XIX ст. для українців, які перебували під владою австрійських монархів і російських самодержців.

5. Оцініть значення досягнень людства в Новому (Модерному) часі (добі).

6. Розпочніть укладання синхронізованої хронологічної таблиці «Світ і Україна в Новому (Модерному) часі (добі)».

Розділ 1.

ЄВРОПА В ЧАС ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА НАПОЛЕОНІВСЬКИХ ВІЙН

1. «Взяття Бастилії 14 липня 1789 р.», Жан П’єр Уель, 1789 р.

2. «Похід жінок у Версаль 5 жовтня 1789 року», автор невідомий, близько 1842 р.

3. «Страта Масиміліана Робесп’єра та його прибічників, 28 липня 1794 р.», автор невідомий, 1794 р.

4. Фрагмент картини «Коронування Наполеона...», Жак-Луї Давід, 1805-1807 рр.

5. «Імператор Наполеон у палаючій Москві», Альбрехт Адам, 1841 р.

6. «Заслання Наполеона на острові Святої Єлени», Франц Йозеф Сандман, близько

1820 р.

Це матеріал з підручника "Всесвітня історія" за 9 клас Васильків 2022